Дмитро Костерний: ненадійні експедитори в логістиці — час навести лад на законодавчому рівні

Опубліковано vertik
Категорія:

Дмитро Костерний
заступник директора з правових питань ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль»

Україна переживає одну з наймасштабніших трансформацій у сфері вантажної логістики. Особливо це стосується залізничного та автомобільного транспорту — ключових каналів для перевезення агропродукції, сировини, палива тощо.

У цих умовах особливого значення набуває якість експедиторського супроводу у сфері логістики залізничних і автоперевезень. Ненадійна робота посередників призводить до серйозних збитків: це не лише десятки тисяч доларів прямих втрат, а й зірвані експортні контракти, штрафи та підрив довіри з боку міжнародних партнерів.
Сьогодні ринок експедирування в Україні залишається практично нерегульованим. Будь-хто може зареєструвати компанію зі статутним капіталом у 5 000 грн, не маючи ані профільного досвіду, ані фахової команди, ані фінансового чи страхового забезпечення, — і почати «надавати послуги». Те, що такі компанії беруть участь у складних перевізних ланцюгах, — прямий ризик для всіх учасників ринку.

Ненадійні експедитори становлять реальну загрозу для вантажовласників. Вони ухиляються від відповідальності, зникають при перших фінансових труднощах, задіюють підрядників і не розраховуються з ними. Це вже не поодинокі випадки, а тривожна тенденція, що перетворилася на системну проблему у даному сегменті ринку. Вона потребує не тимчасових або вибіркових заходів, а системного законодавчого врегулювання.

Спираючись на практичний досвід роботи у сфері логістики, транспортно-експедиторських послуг, пропоную комплекс рішень, здатних якісно та докорінно змінити ситуацію на ринку:

  •  оновлення Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність»;
  •  введення обов’язкової сертифікації або ліцензування експедиторських компаній;
  •  встановлення вимоги до мінімального статутного капіталу (наприклад, 5 000 000 грн) із зобов’язанням зберігати ці кошти на окремому рахунку;
  •  створення відкритого державного реєстру сертифікованих/ліцензованих експедиторів (прозорість, можливість перевірити партнера, історію діяльності та санкції);
  •  обов’язкове щорічне навчання та підтвердження кваліфікації персоналу, залученого до логістичного ланцюга;
  •  встановлення відповідальності за порушення — від штрафних санкцій до заборони діяльності та обмеження права керівника займатися експедиторською діяльністю протягом визначеного терміну.

Чинний Закон України «Про транспортно-експедиційну діяльність» востаннє оновлювався наприкінці 2020 року. Його положення значною мірою застаріли, не здатні ефективно регулювати сферу та не відповідають сучасним реаліям, зокрема таким викликам воєнного часу як перебудова експортних маршрутів і активізація зловживань на тлі кризи.

У результаті впровадження вказаних заходів очікується досягнення таких позитивних ефектів:

  • захист інтересів вантажовласників, забезпечення безпеки логістичних операцій;
  • очищення ринку від ризикованих і ненадійних експедиторських компаній;
  • формування прозорої та чесної конкуренції;
  • зростання надходжень до бюджету (держава скоротить податкові втрати);
  • Укрзалізниця працюватиме з прозорими, фінансово надійними партнерами;
  • новий імідж професії експедитора — поважної, відповідальної та престижної.

Противники цього матеріалу скажуть:

«Це знищить малий бізнес» — Ні. Це дозволить усунути з ринку фірми, які працюють без фахового досвіду, без кваліфікованого штату працівників, з мінімальним капіталом і жодними реальними зобов’язаннями перед клієнтами. Йдеться не про малі компанії загалом, а про псевдопосередників, що створюють ризики для всіх учасників ринку.

«Це ускладнить роботу» — Навпаки. Прозорість і чіткі правила зменшать кількість збоїв, конфліктів, судових спорів.

«Фінансові вимоги — це бар’єр для входу». — Це не бар’єр, а фільтр від ризикованих і технічних компаній, які працюють на межі та без намірів відповідати за свої дії.

«Це спричинить монополізацію ринку» — Насправді запропоновані зміни не створюють преференцій для великих компаній, а навпаки — формують однакові, прозорі правила для всіх. Це стимулює добросовісну конкуренцію, а не монополію.

«Не всі малі компанії – погані» — І це правда. Але нові вимоги не дискримінують за розміром, а вимагають лише базових гарантій: фаховості, відповідальності та фінансової спроможності. Ті, хто працює чесно, адаптуються й матимуть перевагу.

«Це потребує часу» — Безумовно, зміни не відбудуться за один день. Але саме поетапне впровадження дозволить ринку адаптуватися без стресу, поступово підвищуючи планку якості.

Логістика — це бізнес з високими ставками, бізнес не обіцянок, а правил.  Так само, як ніхто не хоче «погоріти» з ненадійним туристичним агентом, бізнес не має ризикувати мільйонами через «експедитора з Telegram, Facebook».

Щодо кожного пропонованого мною заходу можуть виникнути питання та дискусії. Це нормально та є невід’ємною частиною здорового робочого процесу. Водночас важливо, щоб ці дискусії сприяли формуванню єдиної позиції логістичного ринку щодо розвитку галузі. Лише об’єднання зусиль призведе до системного ефекту.

Експедиторська діяльність у секторі залізничних та автомобільних перевезень потребує чітких правил: єдиного стандарту якості, прозорого доступу до професії, ефективного контролю та відповідальності.

Настав час дати цій професії статус, гідний її ваги в українській економіці.

Українська